Skip available courses

Available courses

Дистанційний курс «Використання хмарних технологій у професійній діяльності педагогів» враховує концептуальні положення освітніх реформ. Провідна ідея його полягає у тому, що разом з актуалізацією проблем інформатизації та підтримки навчально-пізнавального процесу підвищення кваліфікації педагогічних працівників, стає необхідність у педагогічно виваженому доборі ІКТ та їх ефективному використанні під час організації та безпосередньому здійсненні навчально-виховного процесу в закладах різних рівнів освіти, про що засвідчують теми: «Тенденції, проблеми, перспективи розвитку сервісів Google», «Функційні можливості хмарних технологій: Gmail (Пошта), Drive (Диск), Forms (Форми), Calendar (Календар), Google+ (Соціальні мережі), Клас,  Hangouts, Keep тощо – у навчально-виховному процесі», «Google Sites (Google Сайти) як засіб узагальнення педагогічного (науково-педагогічного) досвіду працівника закладу післядипломної педагогічної освіти».

Дистанційий курс висвітлює питання роботи асистента вчителя в інклюзивному класі, його посадові обов'язки, форми співпраці вчителя і асистента вчителя, форми ма методи педагогічного супроводу асистентом вчителя дітей з особливими освітніми потребами в інклюзивному класі.

Освітня концепція "Нова українська школа" передбачає формування 

Останнім часом диференційований та індивідуальний підхід у навчанні й вихованні проголошується головним у школі.

Проблема негативних проявів поведінки у підростаючого покоління зачіпає всіх учасників навчально-виховного процесу.

Агресивність дитини, це, насамперед, відображення внутрішнього неблагополуччя, невміння адекватно реагувати на події, що відбуваються навколо неї. Дитина при цьому почувається знедоленою, нікому не потрібною.

Такі діти не можуть самі оцінити свою агресивність, їм здається, що увесь світ хоче скривдити саме їх. Виходить замкнене коло: агресивні діти бояться й ненавидять навколишніх, а ті, у свою чергу, боятися їх.

Агресивні діти потребують розуміння та підтримки дорослих. Вони поводять себе так саме тому, що не знають, як чинити інакше. Їх поведінковий репертуар жорстко стереотипний  і обмежений. Необхідно надати їм можливість вибору способів поведінки, від чого і буде залежати ефективність спілкування для обох сторін.

Центральним питанням роботи є організація профілактичної та колекційної роботи в рамках навчального закладу.

Робота з даною категорією дітей повинна проводитися в трьох напрямках: 1) робота з гнівом та навчання агресивних дітей прийнятним способам вираження гніву; 2) навчання дітей, навичкам розпізнавання і контролю емоцій, уміння володіти собою в ситуаціях, що провокують вибухи гніву; 3) формування здатності до довіри, співчуття та співпереживання.

В практичному занятті надається приклад по кожному із данних напрямків роботи, що дає можливість практично їх опрацювати та перевірити їх актуальність та ефективність.


Гібридна війна – це поєднання класичної війни з використанням нерегулярних збройних формувань. Держава, що веде гібридну війну, співпрацює з недержавними структурами – бойовиками, групами місцевого населення, добровольцями, організаціями, зв'язок з якими повністю заперечується. Вся брудна робота під час гібридної війни перекладається на плечі недержавних воєнних структур, добровольців чи ополченців.

Дослідники відзначають, що основною складовою гібридної війни є інформаційна війна, пропаганда.

Одночасно ведеться обробка світового співтовариства з метою обґрунтування своїх дій та провокування союзницьких настроїв.

Контрпропаганда – найважливіша складова у інформаційній протидії, добре продумана та ефективна діяльність державних та приватних структур, громадських активістів, що представляє сукупність засобів, прийомів і методів, спрямованих на нейтралізацію і протидію пропаганди ворожої сторони з метою протистояння її негативного впливу на свідомість громадян (власної держави, ворогуючої та світового співтовариства).

Явище контрпропаганди – це не лише певна протидія, певна реакцію на вже існуючу інформацію, певні відповідні «оборонні дії». Контрпропаганда, перш за все, це активні дії,  які розкривають брехливість інформації та пропаганди ворожої сторони. Основні принципи контрпропаганди – наступальність, послідовність та аргументована критика пропаганди протидіючої сторони.

Контрпропаганда має виконувати дві функції – випереджальну та викривальну.

Для успішного ведення контрпропаганди важливо знати, що та якими інформаційними каналами поширюється ворожою стороною. Методика контрпропаганди полягає не в тому, щоб якомога швидше відповісти на кожен наклеп, кожен фейк. Вона полягає в умінні систематично показувати основу, мотиви і технологію обману і, зрештою, навчити людей самостійно викривати фейкову інформацію та провокації.

Запропоновані правила сприятимуть вчителеві більш зважено та вивірено підходити до інформації.

Сприймаючи інформацію з українських телеканалів, варто пам’ятати, що в Україні є лише один телеканал, на якому подається державна точка зору – «Рада». Решта телеканалів мають різних власників та, звичайно, різні точки зору на події в Україні та світі


Інноваційний розвиток національної системи освіти, обумовлений інтеграційними процесами входження до Європейського та світового освітнього простору, вимагає перебудови та розвитку соціально-педагогічних систем навчальних закладів на інноваційній основі, обґрунтованій актуальними науковими підходами. Сучасна наука пропонує принципово нове бачення природного і соціального світу, розуміння процесів розвитку, яке ґрунтується на таких поняттях, як випадковість, необерненість, унікальність, нелінійність, що складають основу наукового напряму – синергетики, яке вивчає закономірності самоорганізації складних систем у процесі їхньої еволюції. Освіта є складною системою, що розвивається, в якій відбувається саморозвиток людини з неповністю зафіксованими і неповністю передбачуваними результатами, що дозволяє розглядати таку систему як нелінійну. Школа є елементом системи освіти та ще більшої соціальної системи,у межах якої вона функціонує, розвивається, реагує на зовнішні зміни і певним чином впливає на соціальне оточення. У зв’язку з цим виникають наступні проблеми: з одного боку, як побудувати складну, нелінійного розвитку соціально-педагогічну систему сучасної школи, яка б задовольняла різноманітним освітнім потребам, тих, хто навчається; з іншого –як управляти такою системою, щоб вона здійснювала природний рух за власними лініями розвитку, адекватний власному потенціалу, викликам внутрішнього та зовнішнього середовища. Розвиток системи загальної середньої освіти з одного боку веде до різноманітності та спеціалізації навчальних закладів (створення профільних ліцеїв, спеціалізованих шкіл, гімназій), з іншого – до оптимізації мережі навчальних закладів, що змушує пристосовувати уніфіковані освітні процеси та програми до навчання різного за складом, освітніми потребами, мотивами навчання контингенту учнів. Вирішення цих проблем можливе завдяки пошуку шляхів переходу до побудови адаптивної школи, що ґрунтується на філософії людиноцентризму, орієнтованої на індивідуалізацію та персоналізацію освітніх процесів; здійснення відповідного (адаптивного) управління соціально-педагогічною системою з опорю на положення синергетичного підходу.

Система управління освітою потребує об'єктивної картини її реального стану для забезпечення обґрунтованості рішень, які приймаються із врахуванням проблем і тенденцій розвитку освітнього законодавства України.


Найголовнішими проблемами самореалізації особистості є проблеми визначення власного життєвого призначення та недостатній рівень розвитку необхідних якостей для практичної реалізації визначеного життєвого призначення.

Пропонуємий метод самореалізації «Алгоритм успіху» дозволяє вирішувати ці принципові для життя людини проблеми.

Метод допомагає:

-         визначати своє життєве призначення;

-         визначати умови їх досягнення;

-         ставити необхідні життєві цілі;

-         планувати досягнення життєвих цілей;

-         формувати  знання, якості та навички управлінням власним і суспільним життям;


Нова українська школа буде формувати ціннісні ставлення і судження, які служать базою для щасливого особистого життя та успішної взаємодії з суспільством.

Особливо це має відобразитися у вихованні школярів. Виховний процес повинен орієнтуватися на загальнолюдські цінності, зокрема морально-етичні (гідність, чесність, справедливість, турбота, повага до життя, повага до себе та інших людей), соціально-політичні (свобода, демократія, культурне різноманіття, повага до рідної мови і культури, патріотизм, шанобливе ставлення до довкілля, повага до закону, солідарність, відповідальність).

Педагог має володіти знаннями про мету виховання та етапи виховного процесу для того, щоб вміти скласти програму виховної діяльності та застосовувати у своїй роботі сучасні технології ціннісноорієнтованого виховання.

Багато прихильників виховання у дітей загальнолюдських, абсолютно – вічних цінностей бачать реалізацію такого підходу через запровадження у навчальних закладах курсу «Християнської етики». Проте це суперечить чинному законодавству, яке бачить освіту в Україні світською.

Виходом з цієї ситуації може бути розробка програми виховання загальнолюдських цінностей у дітей, спираючись на виховні системи, які давно використовуються у педагогіці. Одним з варіантів може бути використання підходів, які є у програмі «Виховання характеру» (Л. Ландрет).

Проголошення держави соціальною є важливою конституційною гарантією забезпечення і захисту соціальних прав людини. Важливим елементом соціальної держави є законодавче оформлення соціальної політики. До основних напрямків соціальної політики слід віднести:

1)       забезпечення гідного існування людини;

2)       вільний розвиток особистості;

3)       соціальну справедливість.

Проблеми соціального забезпечення, матеріального та побутового характеру є найактуальнішими для українських учителів. Роль центральних та місцевих органів влади в вирішенні цих питань. Поняття соціального захисту та соціальної захищеності. Соціальний захист – це вид діяльності держави та її інститутів. Соціальна захищеність  - реальний стан справ в державі, суспільстві, що характеризують рівень охорони прав людини, громадянина.

Аналіз дієвості відповідних норм діючого Закону України «Про освіту», що повинні гарантувати певні соціальні преференції педагогам. Коротке опитування слухачів щодо знань  своїх соціальних гарантій, з’ясування думки про дійсний рівень соціального статусу вчителя та перспективи виправлення існуючого становища. Порівняння соціальних позицій вчителів в різних країнах світу.

Головне в реформі середньої освіти - це кваліфікація і соціальний статус вчителя.

Процес виховання нерозривно пов'язаний із розвитком держави на певному історичному етапі. Ситуація, що склалася в Україні актуалізує проблему національно-патріотичного виховання та акцентує увагу на його напрямках - патріотичному та громадянському. Їх мета, завдання та принципи визначено у Концепції національно-патріотичного виховання дітей та молоді й розкрито у Методичних рекомендаціях щодо національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах.

Системоутворюючі поняття національно-патріотичного виховання: «національне виховання», «нація та національна ідея», «дух нації», «патріотизм, види патріотизму», «патріотичне виховання як основна складова національного виховання», «український національний ідеал».

Патріотичне виховання як складова національно-патріотичного виховання. Різновиди патріотизму (О.Вишневський).

Процес становлення національного самоусвідомлення дитини: основні аспекти діяльності школи та родини. Практичний аспект


У світі, що швидко змінюється, великого значення набуває динаміка професійного розвитку і саморозвитку фахівців, котрі повинні адекватно реагувати на всі політичні, соціальні, економічні, культурні виклики часу. Коли мова йде про педагога, то мається на увазі динаміка в розвитку його професійної компетентності, яка теоретично концептуалізується і нормативно формалізується у відповідності з вимогами часу і місця.

Характеризуючи й оцінюючи професійну діяльність педагога, його здатність ефективно виконувати передбачені суспільним і державним запитом функції, ми обираємо як інструмент теоретичний конструкт компетентності, кожний елемент структури якої описується з метою уможливлення його виявлення й виміру. Крім того, теоретично обґрунтовуються і практично застосовуються показники, за допомогою яких вимірюється рівень сформованості професійної компетентності педагога, відповідно до розроблених критеріїв.

Професійна компетентність визначається інтегрованою характеристикою професіонала, здатного опанувати всі компетенції, нормативно визначені у відповідній професійній діяльності.

Професія педагога передбачає постійну необхідність розвитку професійної компетентності, що в чинній нормативній традиції називається підвищенням кваліфікації.

Професійна компетентність визначається шляхом порівняння з нормативно визначеними професійними компетенціями для педагогічних працівників. Нормативні засади для вимірювання та оцінювання ефективності роботи педагогів потребують доопрацювання та вдосконалення.

Розробка проекту розвитку власної професійної компетентності вимагає знання її структури, відповідних нормативних засад, вміння критично самооцінювати результати власної професійної діяльності, готовності до професійного розвитку.

Життєві кризи є одним із напруженіших проявів людського життя, які тією чи іншою мірою гостроти обтяжують життя кожної людини на різних етапах її життєвого шляху. Проблема кризового стану особистості набула сьогодні особливої гостроти через нестабільність розвитку та стану загальної кризи нашого суспільства, тому ті зміни, що відбуваються в різних сферах життя суспільства і позначаються рисами нестабільності і невизначеності, а також різні життєві події не можуть не відбитись на психологічному станові особистості та на здоровому існуванні сім'ї. 

Метою є розкриття сутності основних теорій кризи та поняття "життєвої кризи" особистості в психологічній літературі; розкриття сутності видів криз та особливостей реагування особистості на "життєві кризи"; формування знань щодо видів психологічної допомоги в подоланні "життєвих криз"; сутності психологічної допомоги особистості в подоланні життєвих криз; методики та процедури дослідження особливостей реагування особистості на "життєві кризи": особливостей стресостійкості, рівня тривожності та депресії, типів темпераменту, рівня тривожності. Формування навички надавати психологічну допомогу особистості в подоланні «життєвої кризи»; використовувати методи подолання тривожності, депресивних станів особистості, підвищення її стресостійкості; вміти застосовувати Програму тренінгової роботи в подоланні "життєвих криз".

Одним з основних прав людини є право на працю, яке відповідно до Конституції України визнається за кожною людиною. Держава, в свою чергу, створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу до ринкової економіки.

Право на працю педагогічних працівників може бути реалізоване шляхом укладення трудового договору про роботу в державних, комунальних та приватних закладах освіти. Воно може бути реалізоване через зайняття іншими видами діяльності, що не заборонені законом, а також роботою за сумісництвом чи суміщенням.

Відповідно до законодавства України педагогічним працівником повинна бути особа з високими моральними якостями, яка має відповідну педагогічну освіту, належний рівень професійної підготовки, забезпечує результативність та якість своєї роботи, фізичний та психічний стан здоров'я якої дає змогу виконувати професійні обов'язки в навчальних закладах системи загальної середньої освіти.

Вміло використовуючи правові норми педагогічні працівники можуть відстояти та захистити своє право на працю.